Я — не монумент і не пам’ятник, ми всі — прості люди, — Зеленський

Я — не монумент і не пам’ятник, ми всі — прості люди, — Зеленський

Президентові – довіряють. Аж 44 відсотки українців кажуть свіжі дані соціологів. І це попри коронакризу й медичний колапс, діру в бюджеті, конституційну кризу і все ще не здолану епоху бідности.  Причини, певне, прості. Як і сам Зеленський. Бо ж «хлопець із народу».  Любить, як і ми домашні котлетки. І смажену картоплю. У такому зізнається. Ходить у кав’ярні. Прості, як от у Хмельницькому. Не якісь там «Велюри». Десь  порушує правила. Як от карантинні. І як прості смертні забуває обіцянки. Кортежів не треба. А державні дачі – передати «діткам». Та й VIP-палати  не для нього. Бо Зе – не «член ЦК». От тільки чому ж його образ таки припорошений бронзою? До чого тут Брежнєв? І як «простий хлопець» потроху йде в тінь під кінець такого непростого 2020-го? Наталя Чекотун шукала відповіді на ці запитання. 

Коментувати

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *